BOORSEE

your ad here

ЗСУ перетворили бліндажі під Шебекіно на басейни для окупантів

Posted on 11/05/2025 by SeeEA

“Операція ‘Водолій’: як ЗСУ перетворили бліндажі під #Шебекіно на ексклюзивні плавальні басейни для окупантів”.

Шебекіно, #Бєлгородщина. Ексклюзивний репортаж з лінії “плаваючого” фронту.
російські #окупаційні війська, які так завзято прагнули “денацифікувати” українські землі, неочікувано для себе отримали подарунок долі, який можна описати лише одним словом: гідротерапія.

Завдяки філігранній роботі Збройних Сил України, які, за деякими повідомленнями, акуратно “постукали” по дамбі, річка #Сіверський #Донець та її притоки тепер пропонують російським солдатам унікальний, непередбачений і, головне, абсолютно безкоштовний пакет послуг “все включено”.

Замість сухого, нудного і, будемо відверті, смертельно небезпечного піхотного бою, російський солдат тепер може насолоджуватися чарівною водною стихією.

#Бліндаж-Аквапарк: Новий Стандарт Окопної Війни
За даними з “мокрих” джерел, традиційні бліндажі, що досі були символом російської військової “непереможності”, блискавично перетворилися на інноваційні, напівзатоплені люкс-номери.

”Це просто мрія!” — нібито радісно повідомив один з небагатьох сухих “виживачів” (якщо, звісно, він ще є на зв’язку), — “Ми тут як у Венеції, тільки без гондол… і без Венеції. Наші старі берці тепер можна використовувати як засіб пересування, а автомати, якщо їх не встигли втопити, — як весла! Щоправда, спати доводиться, тримаючись за гілки дерев, але це ж єднання з природою, а не якесь там ‘гнітюче відведення військ’!”

Військова #техніка також отримала несподіваний апгрейд. #Танки, #БМП та #вантажівки, які раніше безславно грузли у чорноземах, тепер елегантно “причалюють” у нових прибережних заплавах. Експерти вже охрестили це явище “плавуча логістика” — адже навіщо будувати мости, коли вся військова колона може спробувати себе в ролі підводного човна?

Сарказм стихії: Природний Захист проти #наступу
Українські стратеги, мабуть, вирішили, що найкращий спосіб зупинити агресора — це не гармати, а… географія. Перетворивши поле бою на імпровізоване болото, вони створили ідеальний, екологічно чистий бар’єр. Тепер, щоб просунутися на українську територію, російським #окупантам доведеться обзавестися ластами й аквалангами, або, що більш імовірно, молитися місцевим водяникам.

російське командування, звісно, вже знайшло цьому “водному маневру” блискуче пояснення. Мовляв, це частина секретної операції “Плавці путіна” — тренування з плавання з обтяженням і, водночас, тактичне “насичення” території для перевірки стійкості їхніх і так уже “втомлених” підрозділів.

Адже що може бути краще для бойового духу, ніж щоденне купання в холодній річковій воді, яке миттєво знімає стрес (разом із залишками сухого пайка) і готує солдата до “героїчного” статусу.

P.S. Якщо хтось із російських військових раптом відчує в бліндажі прохолодний дотик, не лякайтеся. Це не #HIMARS, і не український десантник. Це просто “рускій мір” у вигляді річкової води, яка нагадує, що загарбникам тут раді лише на дні.

Ставте like і підпишіться:

your ad here

Знищення військового потенціалу України в 1991–2014 роках

Posted on 11/05/2025 by SeeEA

Знищення військового потенціалу України 1991–2014 роки.

Вступ: Політичний Вирок та Юридичні Наслідки. Розпад радянського союзу залишив Україні один із найбільших військових арсеналів у Європі. Однак, до моменту російської анексії Криму та початку війни на Донбасі у 2014 році, Збройні Сили України (ЗСУ) виявилися в критичному стані, що стало результатом системного та тривалого руйнування військового потенціалу.

Як свідчать відкриті джерела, включаючи діяльність Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради, це знищення відбувалося через скорочення особового складу, масовий розпродаж військового майна та техніки, недофінансування та відсутність стратегічного планування з боку вищого військово-політичного керівництва країни протягом 1991–2014 років.

Етапи та Механізми Знищення Військового Потенціалу
ТСК Верховної Ради та експерти виділяють кілька ключових етапів, на яких відбувалося руйнування ЗСУ:
1. Знищення Стратегічних Можливостей (приблизно 1994–2004 роки). Цей етап характеризувався виконанням міжнародних зобов’язань, зокрема в рамках Договору про скорочення звичайних збройних сил у Європі (ДЗЗСЄ), але також і повним руйнуванням стратегічних компонентів, які перейшли Україні у спадок від СРСР.

Ракетні війська та авіація стратегічного призначення: Були знищені або передані. Особливо відчутною була втрата ядерного потенціалу.

Масове скорочення: Чисельність ЗСУ постійно скорочувалася, а об’єкти військової інфраструктури (військові містечка, навчальні заклади) часто відчужувалися.

2. Руйнування Оперативно-Тактичного Рівня та його Розпродаж 1991–2014 роки. Ключовим механізмом підриву боєздатності стало необґрунтоване включення військового майна до переліків надлишкового з метою подальшої реалізації.

Розпродаж Озброєння та Техніки: Міністри оборони та Кабінет Міністрів України регулярно ініціювали рішення про переведення танків, літаків, БМП, гармат та іншої техніки у статус “надлишкового майна”. Це майно потім реалізовували за залишковими цінами, які були в 10–20 разів меншими за ринкову вартість.

Наслідок: Значна частина проданого озброєння на сьогоднішній день є критичною номенклатурою для забезпечення потреб ЗСУ.

Відсутність модернізації: Кошти від продажу не спрямовувалися на належну модернізацію чи закупівлю нової техніки.

3. Критичне Недофінансування та Знищення Інфраструктури, особливо в 2010–2014 роках. Період президентства віктора януковича часто згадується як етап остаточного розвалу армії.

Мінімальні видатки: У 2013 році видатки на армію були найменшими за всю історію незалежності, перебуваючи на рівні близько 1% від ВВП.

Заборона розгляду рашки, як загрози: Військовому командуванню не дозволяли розглядати росію як потенційну загрозу, що унеможливлювало планування оборони від неї.

Плани розформування: У 2012 році навіть існував наказ підготувати пропозиції щодо розформування Повітряних сил як роду військ.

Скорочення військових навчальних закладів та іншого персоналу.
Напередодні 2014 року чисельність винятково військовослужбовців становила близько 120 тисяч осіб, а залишок техніки був мізерним порівняно з початковим арсеналом: наприклад, залишилося лише близько 686 танків та декілька десятків бойових літаків з тисяч одиниць, що успадкувала Україна.

Відповідальність Керівництва
Політичний вирок за підрив обороноздатності держави стосується всіх керівників держави та військових відомств у період з 1991 до 2014 року, включаючи:

Президентів України (Леонід Кравчук, леонід кучма, Віктор Ющенко, віктор янукович) як Верховних Головнокомандувачів, які підписували ключові рішення про скорочення та відчуження.

Прем’єр-міністрів та Кабінет Міністрів, які приймали постанови про відчуження військового майна (дивіться пофамільний перелік у другій частині).

Міністрів оборони та Начальників Генштабу, які ініціювали переведення боєздатної техніки у статус “надлишкової” (дивіться пофамільний перелік у другій частині).

Розслідування діяльності усіх колишніх міністрів оборони та начальників Генштабу у період 1991–2014 років було доручено правоохоронним органам для визначення їхньої ролі у “генерації знищення військового потенціалу”.

Досвід 2014 року став гірким уроком і каталізатором для відродження ЗСУ, яке почалося вже під час війни зусиллями волонтерів та нового військово-політичного керівництва.

Таким чином, усе вище керівництво країни з 1991 по 2014 рік прямо чи опосередковано сприяло, або не протидіяло, процесам, які призвели до критичної втрати обороноздатності України на момент російського вторгнення у 2014 році і саме вони повинні відповісти своєю свободою і всім майном за ті жахливі жертви, які несе Україна з листопада 2013 року.

СЛАВА УКРАЇНІ!

Ставте like і підпишіться:

your ad here

У 1206 році схід обрав деспотію, а захід в 1215 – основи конституціоналізму

Posted on 11/05/2025 by SeeEA

Як відомо в 1206 році був проведений Великий Курултай де Темуджину надали титул Чінгісхана і зробили його владу абсолютною.

А в 1215 році Король Англії іоанн Безземельний батько короля Генріха III підписав Велику Хартію Вольностей (Magna Carta).

Спроба знайти єдиний момент, коли цивілізація “розкололася” на ідеологічні табори Заходу та Сходу, є надзвичайно спокусливою, особливо коли можна вказати на такі знакові події, як Великий Курултай 1206 року (абсолютна влада Чингісхана) та підписання Великої Хартії Вольностей (Magna Carta) у 1215 році (обмеження королівської влади).

Ці події, що відбулися з різницею менш ніж у десятиліття, справді слугують потужними символами формування кардинально різних політичних траєкторій.

Однак, більш доцільно розглядати ці дати не як точку розколу, а як яскраві маркери вже існуючих ідеологічних тенденцій, які з часом кристалізувалися у західну концепцію обмеженої влади і східну модель централізованої деспотії.

У 1206 році на берегах річки Онон, Темуджин був проголошений Чингісханом (Великим Ханом) на Курултаї — зборах монгольської знаті. Ця подія не просто об’єднала кочові племена, вона інституціоналізувала абсолютну владу, що ґрунтувалася на волі Неба і підкріплювалася беззаперечною військовою силою та Ясою (зведенням законів). Ключова ідея: Необмежена влада вождя, підпорядкована лише божественному/небесному мандату, що забезпечує порядок і експансію. Це заклало основи ієрархічної, мілітаризованої та централізованої держави.

У 1215 році в Руннімеді, Англія, король Іоанн Безземельний був змушений підписати Magna Carta. Хоча спочатку Хартія захищала лише привілеї баронів від королівської сваволі, її історичне значення полягає у закладенні фундаментальних принципів:

Верховенство Права: Навіть король не стоїть вище закону.

Належний Правовий Процес (Due Process): Знаменита стаття 39 (“Жодна вільна людина не буде арештована… інакше як за законним судовим вироком рівних їй та за законом країни”) стала джерелом концепції особистих свобод та захисту від свавілля влади.

Обмеження оподаткування: Король не міг запроваджувати нові податки без згоди “загальної ради королівства” (прообразу парламенту).

Обмеження влади правителя через писаний закон і наявність представницького органу, що представляє інтереси знаті (згодом — народу).

Деспотія vs. Свобода. Раннє XIII століття стало точкою, де ці дві траєкторії стали очевидними світовими моделями:

Аспект Східний Шлях:
Джерело влади: Воля Неба, Хана, військова сила;
Відносини Влада-Закон: Влада створює закон (Яса)
Суспільний устрій: Ієрархія, тотальне підпорядкування;
Політичний результат: Централізована Деспотія.

Аспект Західний Шлях:
Джерело влади: Закон, традиція, угода;
Відносини: Закон обмежує владу (Конституціоналізм);
Суспільний устрій: Права та привілеї (спочатку для еліти, згодом для всіх)
Політичний результат: Поступовий розвиток Демократії.

Монгольська модель, що поширилася на Східну Європу через Золоту Орду, принесла на Руські землі традицію жорсткої, централізованої, фіскальної влади, де князі (а пізніше царі московського царства) діяли як агенти Хана. Це стало важливим чинником у формуванні московської самодержавної традиції, яка ігнорувала концепцію обмеженої законом влади.

Теза про те, що сучасний конфлікт між диктаторською росією та західною цивілізацією є прямим продовженням цього ідеологічного розколу XIII століття, є сильним історичним аргументом.

Деякі історики та філософи-євразійці (як-от микола трубецькой) стверджували, що московія, а пізніше росія, успадкувала не лише територію, а й менталітет та державницьку модель від Золотої Орди: абсолютизм, ігнорування особистих прав на користь інтересів держави, експансіонізм і перевага “державної правди” над правом. Хоча ця теорія є суперечливою, вона пояснює глибоко вкорінену відразу до інститутів обмеження влади в російській політичній культурі.

Західна цивілізація, яка спирається на принципи права людини, поділу влади, верховенства закону та демократії, є прямим ідеологічним спадкоємцем традиції, символічно започаткованої Magna Carta.

Сьогоднішня війна між росією та Україною (підтриманою Заходом) справді може бути розглянута як зіткнення двох політичних архетипів:
Автократичний, імперський, експансіоністський світогляд, що прагне тотального контролю (символічна спадщина Курултаю) і Демократичний, правовий світогляд, що захищає суверенітет, свободу та право вибору (символічна спадщина Magna Carta).

Висновок: 1206 та 1215 роки не створили дві ідеології з нуля, але вони зафіксували дві протилежні відповіді на питання: “Якою має бути влада?”. Схід обрав абсолютизм (Чингісхан), а Захід заклав основи для конституціоналізму (Magna Carta). Саме ці фундаментальні відмінності, що розвивалися століттями, багато в чому формують ідеологічне підґрунтя нинішнього геополітичного конфлікту.

Ставте like і підпишіться: